Профспілки можуть діяти на різних рівнях — зокрема, можна виділити:

• профспілкова організація на рівні підприємства (профспілка на рівні підприємства), що діє у одного роботодавця. Права такої організації належать профспілці, яка об’єднує щонайменше 10 осіб, які виконують оплачувану роботу у цього роботодавця. Якщо ці особи не є працівниками, до необхідної кількості 10 осіб зараховуються лише ті, хто працює на користь роботодавця щонайменше шість місяців,
• міжпідприємницька профспілкова організація, що об’єднує працівників щонайменше двох роботодавців. Як правило, до неї застосовуються положення про профспілкову організацію на рівні підприємства. Це рішення дає змогу працівникам невеликих підприємств (наприклад, де працює лише кілька працівників), на яких не вдалося б створити організацію, користуватися профспілковим представництвом,
• надпідприємницька профспілкова організація, що охоплює структури, які діють у багатьох роботодавців, у певній галузі, професії, регіоні або на території всієї країни. Вона може мати форму загальнонаціональної профспілки, галузевої профспілки або регіональної організації,
• федерація профспілок, що об’єднує самостійні профспілки. Окремі профспілки зберігають свою відокремленість, але доручають федерації представляти спільні інтереси на вищому рівні,
• конфедерація, що об’єднує різні профспілкові організації. Це найширша організаційна структура, здатна діяти на загальнонаціональному рівні, брати участь у соціальному діалозі та надавати висновки щодо проєктів нормативно-правових актів. Тому профспілка вищого рівня може представляти працівників не лише одного підприємства, а й більшої групи працівників або певного сектору.